2-а хронiки

Розділ 14

1 І робив Аса добре та вгодне в оча́х Господа, Бога свого.

2 І повсував він же́ртівники чужих богів та па́гірки, і порозбивав камінні стовпи́ для божків, і постинав святі дере́ва.

3 І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батькі́в своїх, і виконувати Його Зако́на та заповідь.

4 І повсував він зо всіх Юдиних міст па́гірки та подо́би сонця. І заспоко́їлося царство при ньому.

5 І побудував він тверди́нні міста в Юді, бо заспоко́ївся край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир.

6 І сказав він до Юди: „Побудуймо ці міста, й оточі́мо муром та ба́штами, ворітьми́ та засу́вами. Іще він, цей край, наш, бо зверта́лися ми до Господа, нашого Бога. Зверта́лися ми, і Він дав нам мир навко́ло“. І побудува́ли, і їм щасти́ло.

7 І було в Аси ві́йська: носіїв великих щиті́в та ра́тищ з Юди — три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять мало́го щита́, та лу́чників — двісті й вісімдеся́т тисяч. Усі вони — хоробрі вояки́.

8 І вийшов на них кушеянин Зерах із ві́йськом у тисячу тисяч та з трьома́ сотнями колесни́ць, і прибув аж до Мареші.

9 І вийшов Аса проти нього, і вони вста́вилися до бо́ю в долині Цефат при Мареші.

10 І кликнув Аса до Господа, Бога свого, та й сказав: „Господи, нема кому, крім Те́бе, допомогти числе́нному або безси́лому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опира́ємося, і в Ім'я́ Твоє ми прийшли на цю бе́зліч. Господи, Ти Бог наш, нехай люди́на не має сили проти Тебе!“

11 І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, — і кушеяни повтікали.

12 І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попа́дало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І поне́сли вони дуже багато здо́бичі.

13 І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здо́бичі.

14 Порозбивали вони також намети чередникі́в, і зайняли дуже багато дрібно́ї худоби та верблю́дів, та й вернулися до Єрусалиму.

Вторая летопись

Глава 14

1 Авия упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давуда. Царём вместо него стал его сын Аса, и в его дни в стране десять лет был мир.

2 Аса делал то, что было хорошо и правильно в глазах Вечного, его Бога.

3 Он убрал чужеземные жертвенники и капища на возвышенностях, разбил священные камни и срубил столбы Ашеры. .

4 Он велел иудеям искать Вечного, Бога их предков, и исполнять Его законы и повеления.

5 Он убрал капища на возвышенностях и жертвенники для благовоний во всех городах Иудеи, и в царстве при нём был мир.

6 Пока в стране был мир, он построил в Иудее укреплённые города. Никто не воевал с ним в эти годы, потому что Вечный даровал ему мир.

7 – Построим эти города, – сказал он народу Иудеи, – и обнесём их стенами с башнями, воротами и засовами. Земля пока наша, потому что мы искали Вечного, нашего Бога. Мы искали Его, и Он даровал нам мир со всех сторон. Они принялись строить города и преуспевали в этом.

8 У Асы было войско из трёхсот тысяч воинов из рода Иуды, вооружённых большими щитами и копьями, и двухсот восьмидесяти тысяч из рода Вениамина, вооружённых маленькими щитами и луками. Все они были храбрыми воинами.

9 Эфиоп Зерах двинулся на них с миллионным войском и тремя сотнями колесниц и дошёл до города Мареши.

10 Аса вышел ему навстречу, и они построились для битвы в долине Цефата у Мареши.

11 Аса воззвал к Вечному, своему Богу, и сказал: – Вечный, никто, кроме Тебя, не сможет помочь бессильному устоять против могучего. Помоги нам, Вечный, Бог наш, потому что мы полагаемся на Тебя, и во имя Твоё мы вышли против этого полчища. Вечный, Ты наш Бог, не дай человеку одержать над Тобой победу.

12 И Вечный наголову разбил эфиопов перед Асой и иудеями. Эфиопы побежали,

13 и Аса со своим войском гнался за ними до города Герара. Из эфиопов пало убитыми так много, что они не смогли больше оправиться от поражения, они были сокрушены перед Вечным и Его войском. Воины Иудеи взяли огромную добычу.

14 Они напали на все поселения вокруг Герара и разрушили их, потому что на их жителей напал страх перед Вечным. Они разграбили все эти поселения, унеся с собой много ценных вещей.

2-а хронiки

Розділ 14

Вторая летопись

Глава 14

1 І робив Аса добре та вгодне в оча́х Господа, Бога свого.

1 Авия упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давуда. Царём вместо него стал его сын Аса, и в его дни в стране десять лет был мир.

2 І повсував він же́ртівники чужих богів та па́гірки, і порозбивав камінні стовпи́ для божків, і постинав святі дере́ва.

2 Аса делал то, что было хорошо и правильно в глазах Вечного, его Бога.

3 І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батькі́в своїх, і виконувати Його Зако́на та заповідь.

3 Он убрал чужеземные жертвенники и капища на возвышенностях, разбил священные камни и срубил столбы Ашеры. .

4 І повсував він зо всіх Юдиних міст па́гірки та подо́би сонця. І заспоко́їлося царство при ньому.

4 Он велел иудеям искать Вечного, Бога их предков, и исполнять Его законы и повеления.

5 І побудував він тверди́нні міста в Юді, бо заспоко́ївся край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир.

5 Он убрал капища на возвышенностях и жертвенники для благовоний во всех городах Иудеи, и в царстве при нём был мир.

6 І сказав він до Юди: „Побудуймо ці міста, й оточі́мо муром та ба́штами, ворітьми́ та засу́вами. Іще він, цей край, наш, бо зверта́лися ми до Господа, нашого Бога. Зверта́лися ми, і Він дав нам мир навко́ло“. І побудува́ли, і їм щасти́ло.

6 Пока в стране был мир, он построил в Иудее укреплённые города. Никто не воевал с ним в эти годы, потому что Вечный даровал ему мир.

7 І було в Аси ві́йська: носіїв великих щиті́в та ра́тищ з Юди — три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять мало́го щита́, та лу́чників — двісті й вісімдеся́т тисяч. Усі вони — хоробрі вояки́.

7 – Построим эти города, – сказал он народу Иудеи, – и обнесём их стенами с башнями, воротами и засовами. Земля пока наша, потому что мы искали Вечного, нашего Бога. Мы искали Его, и Он даровал нам мир со всех сторон. Они принялись строить города и преуспевали в этом.

8 І вийшов на них кушеянин Зерах із ві́йськом у тисячу тисяч та з трьома́ сотнями колесни́ць, і прибув аж до Мареші.

8 У Асы было войско из трёхсот тысяч воинов из рода Иуды, вооружённых большими щитами и копьями, и двухсот восьмидесяти тысяч из рода Вениамина, вооружённых маленькими щитами и луками. Все они были храбрыми воинами.

9 І вийшов Аса проти нього, і вони вста́вилися до бо́ю в долині Цефат при Мареші.

9 Эфиоп Зерах двинулся на них с миллионным войском и тремя сотнями колесниц и дошёл до города Мареши.

10 І кликнув Аса до Господа, Бога свого, та й сказав: „Господи, нема кому, крім Те́бе, допомогти числе́нному або безси́лому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опира́ємося, і в Ім'я́ Твоє ми прийшли на цю бе́зліч. Господи, Ти Бог наш, нехай люди́на не має сили проти Тебе!“

10 Аса вышел ему навстречу, и они построились для битвы в долине Цефата у Мареши.

11 І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, — і кушеяни повтікали.

11 Аса воззвал к Вечному, своему Богу, и сказал: – Вечный, никто, кроме Тебя, не сможет помочь бессильному устоять против могучего. Помоги нам, Вечный, Бог наш, потому что мы полагаемся на Тебя, и во имя Твоё мы вышли против этого полчища. Вечный, Ты наш Бог, не дай человеку одержать над Тобой победу.

12 І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попа́дало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І поне́сли вони дуже багато здо́бичі.

12 И Вечный наголову разбил эфиопов перед Асой и иудеями. Эфиопы побежали,

13 І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здо́бичі.

13 и Аса со своим войском гнался за ними до города Герара. Из эфиопов пало убитыми так много, что они не смогли больше оправиться от поражения, они были сокрушены перед Вечным и Его войском. Воины Иудеи взяли огромную добычу.

14 Порозбивали вони також намети чередникі́в, і зайняли дуже багато дрібно́ї худоби та верблю́дів, та й вернулися до Єрусалиму.

14 Они напали на все поселения вокруг Герара и разрушили их, потому что на их жителей напал страх перед Вечным. Они разграбили все эти поселения, унеся с собой много ценных вещей.